Основні тенденції розвитку інноваційних процесів у практиці сучасної вищої школи
У статті розглядаються основні тенденції розвитку інноваційних процесів у практиці сучасної вищої школи, ключові проблеми освіти, які вони мають вирішувати, використання інновацій, що впливають на різні компоненти процесу навчання.
Посилення глобалізаційних і трансформаційних процесів у сучасному світі, зростання темпів зміни знань і технологій, збільшення конкуренції на ринку праці обумовили підвищення вимог, яким має відповідати молода людина для успішного входження в самостійне життя, самореалізації в ньому. Сьогодні перед вищою школою стоїть завдання забезпечити формування конкурентноспроможної успішної особистості. Сучасний інформаційний простір і та швидкість, з якою змінюється світ та умови розвитку усіх сфер людської діяльності, роблять необхідним пошук та впровадження інновацій.
Освіта є тією сферою, де інноваційні процеси стали невід'ємною частиною суспільного розвитку як головної вимоги часу. У ході здійснення і поширення інновацій у сфері освіти формується і розвивається сучасна освітня система – глобальна система відкритого, гнучкого, індивідуалізованого, що творить знання, безперервної освіти людини протягом всього його життя [3].
Метою дослідження є визначення основних тенденцій розвитку інноваційних процесів у практиці сучасної вищої школи.
Інновації у сфері освіти – новостворені або вдосконалені конкурентоспроможні технології і рішення, що істотно підвищують якість, ефективність та результативність навчально-виховного процесу [2].
Особливостями інновацій є те, що вони забезпечують вищу результативність та якість освіти і спрямовуються на вирішення певних проблем. Давайте поглянемо на ті проблеми, які постали перед сучасною освітою
Як відомо, інновації можуть стосуватися різних складових освіти: мети, змісту, методів, засобів, прийомів навчання.
З точки зору мети, нам потрібно забезпечити неперервну освіту людини протягом життя. Для кожної людини неперервна освіта є процесом формування й задоволення її пізнавальних запитів та духовних потреб, розвитку задатків та здібностей. За умов постійної зміни знань та технологій неперервна освіта громадян – не лише можливість вдосконалюватися в обраній професій, але навіть відповідати вимогам професії, оскільки для деяких високотехнологічних спеціальностей швидкість оновлення знань становить менше десяти років. Неперервна освіта дає можливість за необхідності набувати суміжні спеціальності, або повністю змінити професію, якщо виникне така потреба.
Іще одна важлива проблема – доступність якісної освіти для кожного. Це один із пріоритетів державної політики України та загальносвітовий тренд. Здібні, обдаровані, талановиті люди – занадто велика цінність, вони повинні мати можливість навчатися незалежно від майнового статусу, стану здоров’я, місця проживання тощо.
Наступне завдання: освіта має готувати компетентних, конкурентоспроможних, кваліфікованих фахівців. На необхідність реалізації компетентнісного підходу в освіті вказує Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи. До слабких місць української школи Концепція віднесла відсутність у більшості її випускників життєвої компетентності, невміння використовувати здобуті знання для розв’язання практичних завдань, аналізу нестандартних ситуацій. Виховання національно свідомої, вільної, демократичної, життєво і соціально компетентної особистості визнається Концепцією одним з основних завдань освіти [4]. Метою компетентнісно спрямованої освіти є забезпечення такого рівня засвоєння наукових понять, який дозволяє використовувати їх для пояснення явищ повсякденного життя, ефективного вирішення різноманітних життєвих ситуацій, розв’язання практичних проблем [1].
Що стосується змісту освіти, важливим є забезпечення для кожного індивідуальної траєкторії навчання, коли людина вивчає ті предмети, курси, дисципліни, які відповідають її запитам, інтересам, вподобанням, здібностям.
У центрі уваги педагогів постійно знаходиться проблема посилення мотивації, яка виступає як винятково важливий компонент не лише навчання, але й будь-якої людської діяльності взагалі.
Методика наголошує на необхідності власної активної навчальної діяльності учня, що здійснюється найбільш ефективним шляхом. Для цього необхідно кожному надати можливість навчатися в оптимальному для нього темпі, з максимально можливим для нього рівнем складності.
Що стосується засобів, інновацією є використання комп’ютерно-інформаційних технологій в освіті, які прийшли в школи не так давно і не всі їх можливості на сьогодні розкриті та використовуються
Комп’ютерні технології навчання використовуються у вигляді:
- відео та аудіо записів лекцій;
- електронних версії підручників та інших навчальних матеріалів;
- комп’ютерного тестування;
- розміщення навчальних матеріалів в інтернеті;
- обговорення незрозумілих питань на форумі.
Зазначається, що комп’ютер, Інтернет забезпечують доступ до освіти там, де немає освітніх закладів, зокрема, в країнах, що розвиваються
На рівні прийомів можна виділити геймифікацію, яка не зводиться до ігрових сюжетів чи персонажів. Геймифікація прийшла до нас з індустрії комп’ютерних ігор. При належному використанні вона може спонукати людину годинами із захватом і захопленням вирішувати завдання, проходити рівні, покращувати свої результати. Тобто завдання геймифікації зробити навчання таким же захоплюючим, як гра.
Можна відмітити схожість ігрових механік з прийомами навчання.
Ігрові механіки:
- поступова подача інформації;
- принцип поступового ускладнення;
- проходження рівнів;
- сторітелінг;
- випробування;
- миттєвий зворотній зв'язок;
- досягнення;
- бали;
- рейтинги;
- відкриті результати.
Таким чином можна зробити висновок, що використання інновацій в освіті є вимогою часу, інновації дозволяють на лише підвищити якість, результативність та ефективність освіти, але й вирішити проблеми, які не здатна вирішити традиційна освіта. Модернізація системи освіти потребує інтенсивного розвитку інноваційних процесів, осмислення їх теорії і практики проектування та впровадження в навчання.
Література
1. Гурняк І. А. Дидактичні засади компетентнісного підходу в освіті / І. А. Гурняк // Педагогічні науки: зб. наук. праць. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2008. – Ч. 3 – 2008. – С. 45-52.
2. Закон України «Про інноваційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36. – ст.266.
3. Рапацевич Е.В. Инновации и проблемы развития современного образования // Успехи современного естествознания. – 2013. – № 10 . – ст. 88-89.
4. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа). [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Міністерства освіти і науки України – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/education/average/concept.doc.
Посилення глобалізаційних і трансформаційних процесів у сучасному світі, зростання темпів зміни знань і технологій, збільшення конкуренції на ринку праці обумовили підвищення вимог, яким має відповідати молода людина для успішного входження в самостійне життя, самореалізації в ньому. Сьогодні перед вищою школою стоїть завдання забезпечити формування конкурентноспроможної успішної особистості. Сучасний інформаційний простір і та швидкість, з якою змінюється світ та умови розвитку усіх сфер людської діяльності, роблять необхідним пошук та впровадження інновацій.
Освіта є тією сферою, де інноваційні процеси стали невід'ємною частиною суспільного розвитку як головної вимоги часу. У ході здійснення і поширення інновацій у сфері освіти формується і розвивається сучасна освітня система – глобальна система відкритого, гнучкого, індивідуалізованого, що творить знання, безперервної освіти людини протягом всього його життя [3].
Метою дослідження є визначення основних тенденцій розвитку інноваційних процесів у практиці сучасної вищої школи.
Інновації у сфері освіти – новостворені або вдосконалені конкурентоспроможні технології і рішення, що істотно підвищують якість, ефективність та результативність навчально-виховного процесу [2].
Особливостями інновацій є те, що вони забезпечують вищу результативність та якість освіти і спрямовуються на вирішення певних проблем. Давайте поглянемо на ті проблеми, які постали перед сучасною освітою
Як відомо, інновації можуть стосуватися різних складових освіти: мети, змісту, методів, засобів, прийомів навчання.
З точки зору мети, нам потрібно забезпечити неперервну освіту людини протягом життя. Для кожної людини неперервна освіта є процесом формування й задоволення її пізнавальних запитів та духовних потреб, розвитку задатків та здібностей. За умов постійної зміни знань та технологій неперервна освіта громадян – не лише можливість вдосконалюватися в обраній професій, але навіть відповідати вимогам професії, оскільки для деяких високотехнологічних спеціальностей швидкість оновлення знань становить менше десяти років. Неперервна освіта дає можливість за необхідності набувати суміжні спеціальності, або повністю змінити професію, якщо виникне така потреба.
Іще одна важлива проблема – доступність якісної освіти для кожного. Це один із пріоритетів державної політики України та загальносвітовий тренд. Здібні, обдаровані, талановиті люди – занадто велика цінність, вони повинні мати можливість навчатися незалежно від майнового статусу, стану здоров’я, місця проживання тощо.
Наступне завдання: освіта має готувати компетентних, конкурентоспроможних, кваліфікованих фахівців. На необхідність реалізації компетентнісного підходу в освіті вказує Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи. До слабких місць української школи Концепція віднесла відсутність у більшості її випускників життєвої компетентності, невміння використовувати здобуті знання для розв’язання практичних завдань, аналізу нестандартних ситуацій. Виховання національно свідомої, вільної, демократичної, життєво і соціально компетентної особистості визнається Концепцією одним з основних завдань освіти [4]. Метою компетентнісно спрямованої освіти є забезпечення такого рівня засвоєння наукових понять, який дозволяє використовувати їх для пояснення явищ повсякденного життя, ефективного вирішення різноманітних життєвих ситуацій, розв’язання практичних проблем [1].
Що стосується змісту освіти, важливим є забезпечення для кожного індивідуальної траєкторії навчання, коли людина вивчає ті предмети, курси, дисципліни, які відповідають її запитам, інтересам, вподобанням, здібностям.
У центрі уваги педагогів постійно знаходиться проблема посилення мотивації, яка виступає як винятково важливий компонент не лише навчання, але й будь-якої людської діяльності взагалі.
Методика наголошує на необхідності власної активної навчальної діяльності учня, що здійснюється найбільш ефективним шляхом. Для цього необхідно кожному надати можливість навчатися в оптимальному для нього темпі, з максимально можливим для нього рівнем складності.
Що стосується засобів, інновацією є використання комп’ютерно-інформаційних технологій в освіті, які прийшли в школи не так давно і не всі їх можливості на сьогодні розкриті та використовуються
Комп’ютерні технології навчання використовуються у вигляді:
- відео та аудіо записів лекцій;
- електронних версії підручників та інших навчальних матеріалів;
- комп’ютерного тестування;
- розміщення навчальних матеріалів в інтернеті;
- обговорення незрозумілих питань на форумі.
Зазначається, що комп’ютер, Інтернет забезпечують доступ до освіти там, де немає освітніх закладів, зокрема, в країнах, що розвиваються
На рівні прийомів можна виділити геймифікацію, яка не зводиться до ігрових сюжетів чи персонажів. Геймифікація прийшла до нас з індустрії комп’ютерних ігор. При належному використанні вона може спонукати людину годинами із захватом і захопленням вирішувати завдання, проходити рівні, покращувати свої результати. Тобто завдання геймифікації зробити навчання таким же захоплюючим, як гра.
Можна відмітити схожість ігрових механік з прийомами навчання.
Ігрові механіки:
- поступова подача інформації;
- принцип поступового ускладнення;
- проходження рівнів;
- сторітелінг;
- випробування;
- миттєвий зворотній зв'язок;
- досягнення;
- бали;
- рейтинги;
- відкриті результати.
Таким чином можна зробити висновок, що використання інновацій в освіті є вимогою часу, інновації дозволяють на лише підвищити якість, результативність та ефективність освіти, але й вирішити проблеми, які не здатна вирішити традиційна освіта. Модернізація системи освіти потребує інтенсивного розвитку інноваційних процесів, осмислення їх теорії і практики проектування та впровадження в навчання.
Література
1. Гурняк І. А. Дидактичні засади компетентнісного підходу в освіті / І. А. Гурняк // Педагогічні науки: зб. наук. праць. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2008. – Ч. 3 – 2008. – С. 45-52.
2. Закон України «Про інноваційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36. – ст.266.
3. Рапацевич Е.В. Инновации и проблемы развития современного образования // Успехи современного естествознания. – 2013. – № 10 . – ст. 88-89.
4. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа). [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Міністерства освіти і науки України – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/education/average/concept.doc.
