Масові відкриті онлайн-курси – тенденція розвитку сучасної освіти

Інтернету ми завдячуємо небаченими раніше можливостями розповсюдження та поширення інформації, у тому числі інформації навчальної. Викладачі розміщують в мережі конспекти занять та завдання для самопідготовки, навчальні заклади з кінця 1990років створюють та поширюють відеозаписи лекцій. Проте тільки масові відкриті онлайн-курси (massive open online courses), що з'явилися вперше на початку 2010-х років, дали можливість інтерактивного спілкування студентів і викладачів, а також складання іспитів у режимі онлайн.  Найпопулярніші масові онлайн-курси сьогодні збирають сотні тисяч студентів.
Метою нашого дослідження є визначення особливостей онлайн-курсів, їх структури, перспектив використання в навчальному процесі, шляхів підвищення їх ефективності та результативності.

Перші масові відкриті онлайн-курси були створені в Стенфордському університеті. У 2011 році він запустив одразу троє таких курсів, які зібрали 160 тисяч слухачів з 190 країн світу. Вже через рік десятки провідних американських та європейських університетів пропонували всім бажаючим безкоштовні онлайн-курси своїх кращих викладачів. На сьогодні в Інтернеті нараховуються десятки сайтів на яких зібрані тисячі безкоштовних онлайн-курсів з різних дисциплін.
Найпопулярнішими та найвідомішими з них є наступні:
           Coursera. Сайт розміщує курси провідних університетів багатьох країн світу. Тривалість курсів складає 8-10 тижнів. Щотижня слухачам пропонуються відеолекції, додаткові матеріали, завдання для самостійного виконання.
           Khan Academy. Сайт пропонує тисячі коротких навчальних відео з різних галузей знань. На відміну від інших платформ, сайт працює поза системою університетів і пропонує індивідуальні заняття, які студенти мають змогу проходити у своєму власному темпі. Можливий доступ до кожного уроку окремо.
           Udacity. Тривалість курсів від трьох місяців до року. Більшість курсів Udacity – технічної спрямованості. Вони складаються з відеоуроків та інтерактивних завдань, які дозволяють перевірити засвоєння матеріалу.
           edX. Спільний проект Масачусетського технологічного та Гарвардського університетів. Більше 200 університетів зі всього світу співпрацюють з проектом і викладають на сайті свої матеріали.
           iTunes U. Всім відома величезна увага компанії Apple до освітніх проектів. Навчальні заклади отримують комп’ютери та ноутбуки Apple безкоштовно, а сама компанія співпрацює з багатьма навчальними закладами світу. Матеріали університетів Прінстона, Гарварда, Оксфорда, Кембріджа можна завантажити з даного сайту, якщо ви є власником продукції фірми Apple. Часто відеолекції містять допоміжні матеріали, де додатково пояснюються деякі питання, або наводяться приклади практичного застосування отриманих знань.
           Prometheus – єдині в даному переліку українські онлайн-курси, які відкрили реєстрацію менше року тому: наприкінці грудня 2014 року. Кожен курс проекту Prometheus складається з відеолекцій провідних викладачів кращих українських ВНЗ, інтерактивних завдань, що дозволять закріпити отримані знання, а також форуму, на якому студенти мають можливість поставити питання викладачу та спілкуватися між собою.
Перегляд матеріалів названих вище курсів дозволив визначити особливості їх побудови та подачі матеріалу, які у різних курсів дещо відрізняються, проте мають багато спільних рис.
Переважна більшість курсів на англійській мові, рідше зустрічаються курси на російській мові, курсів, викладених українською мовою, надзвичайно мало.
Тривалість більшості курсів складає два-два з половиною місяці з планованим щотижневим навантаженням 6-10 годин. Таким чином матеріал подається в більш концентрованому вигляді порівняно з традиційним навчанням, яке передбачає вивчення матеріалу протягом 1-2 семестрів по 2-4 години на тиждень. Занурення в предмет пізнання виступає дієвим шляхом інтенсифікації навчального процесу. Деякі онлайн-курси, наприклад Khan Academy та Udacity, не мають календаря і розкладу. Завдяки цьому студенти можуть почати курс в будь-який зручний для них час і опрацьовувати матеріал у власному темпі. Але асинхронне вивчення матеріалу має й зворотну сторону: збільшується ймовірність, що студент залишить курс не пройшовши його до кінця.
Всі без винятку курси представлені відеолекціями та навчальним відео. Відео розбиті на короткі відрізки 8-12 хвилин, між якими обов’язковий стоп-кадр, щоб студент встиг зафіксувати основні моменти. За бажанням швидкість відео можна прискорювати або сповільнювати.
Типи відеолекцій спробував систематизувати Олександр Кауров [3].
           Серіали та телешоу, які мають наукову складову, наприклад фільми NASA про зірки,  або фільми BBC про природу. На першому місці в них комерційна складова, а науки та освіти зовсім небагато. Через це розглядати їх як навчальні матеріали не варто. Проте вони можуть викликати цікавість, захоплення, бажання пізнати матеріал глибше та більш досконало.
           Запис на відео викладачів, що пояснюють матеріал в аудиторії біля дошки. Такі відеолекції найбільш просто реалізувати, вони не вимагають ніякої додаткової підготовки, проте цінність їх не така висока і залежить в першу чергу від комунікативних і навіть артистичних якостей самого викладача. Іноді викладачі намагаються привернути увагу до лекції прийомами та трюками, які мають віддалене відношення до предмету, що викладається, і мають на меті розважити глядачів.
           Навчально-популярні відео на зразок тих навчальних фільмів, які знімалися за радянських часів. Процес зйомок подібних відео значно більш тривалий та трудомісткий, у ньому задіяна ціла знімальна група. Але навчальний потенціал таких відео є дуже високим.
Звертаємо увагу на ще один тип відеолекцій, у яких закадровий голос диктора коментує та пояснює кадри презентації. Їх підготовка вимагає певного часу, проте не потребує додаткових матеріальних затрат, і доступна кожному вчителю чи викладачу. Саме такий формат відеолекцій вважаємо найбільш оптимальним за співвідношенням доступності виконання та сприйняттям слухачами.
Додаткові матеріали пропонуються не до всіх курсів, проте їх наявність є позитивним моментом. Такі матеріали можуть включати тексти лекцій, записи відео, презентації, демонстрації, слайд-шоу тощо.
Завдання для закріплення та перевірки засвоєння матеріалу є дуже важливою складовою онлайн-курсів. Переважна більшість курсів використовують тестові завдання з вибором правильного варіанту відповіді. Реалізація тестів здійснюється на високому рівні: надаються дві спроби для виконання, негайно відображуються правильні й неправильні відповіді, обраховується частка вірно виконаних завдань, після виконання стають доступними правильні відповіді з поясненнями. Проте об’єктивність результатів перевірки знань виключно в тестовій формі вважаємо сумнівною. Наприклад, виконані навмання тестові завдання курсу «Основи програмування на Python» на сайті Prometheus, показали набрані 4,15 з шести можливих балів, що дає право на отримання сертифікату про засвоєння курсу (для цього вимагається не менш як 60% правильних відповідей). Ще кращі результати виявилися при виконанні навмання тестових завдань курсу «Основи астрономії»: 100% правильних відповідей, при тому що сам матеріал лекцій не переглядався взагалі, хоча й використовувалися результати знайдені з допомогою пошукової системи. Зазначимо, що є й інші більш об’єктивні способи перевірки якості засвоєння матеріалу онлайн-курсів, на них зупинимося нижче.
Найбільш загальною спільною особливістю масових відкритих онлайн-курсів є їх безкоштовність і доступність для всіх бажаючих. І це при тому, що підготовка матеріалів таких курсів вимагає часу, сил і матеріальних затрат, а платна освіта для багатьох країн є нормою. Яким же чином реалізується безкоштовність онлайн-курсів і чому навчальні заклади зацікавлені в їх розробці та розміщенні в Інтернеті? Відповідь на це питання дає Роберт Мак-Гір [1]. Він наводить п’ять причин, які можуть спонукати адміністрацію навчального закладу до створення та розміщення в Інтернеті онлайн-курсів. Більшість цих причин є актуальними і для української освіти.
1) Онлайн-курси можуть допомогти привернути увагу абітурієнтів до ВНЗ, який їх розміщує. Адже слухачами курсів будуть не лише студенти з інших куточків світу, але значною мірою старшокласники шкіл міста та області, які ще не визначилися куди вступати. Завдяки курсам вони зможуть познайомитися з навчальною програмою ВНЗ, його викладацьким складом, перейнятися до них симпатією та повагою. Звісно, якщо курси будуть вдалими. Безкоштовний курс з вільною реєстрацією – корисний інструмент для того аби зацікавити абітурієнтів і врешті зробити їх своїми повноцінними студентами.
2) Онлайн-курси допомагають краще навчати студентів. Завдяки наявності таких курсів стає можливим новий принцип навчання, коли основне засвоєння нового матеріалу відбувається вдома, а час аудиторної роботи відводиться на виконання завдань, вправ, проведення лабораторних і практичних досліджень, індивідуальні консультації викладача тощо.
3) Онлайн-курси забезпечують регіональне та міжнародне співробітництво навчальних закладів, сприяють зростанню їх авторитету як у місцевої громади, так і в масштабах країни і навіть всієї планети.
4) Онлайн-курси дозволяють продемонструвати переваги навчального закладу тисячам потенційних студентів. Ексклюзивні навчальні програми, тепле родинне ставлення до своїх студентів, висока конкурентоздатність випускників на ринку праці, дієвий студентський актив – всі ці особливості навчального закладу можна розкрити в ході проведення онлайн-курсів. А можливо у вас працюють талановиті харизматичні викладачі, загальні улюбленці студентів? Чи може просто захоплені своєю справою люди, для яких важливо розкрити свій потенціал? Онлайн-курси нададуть їм таку можливість.
5) При цьому слід розуміти і ризики: частина потенційних студентів можуть обрати безкоштовні онлайн-курси в якості альтернативи традиційному платному навчанню. Наприклад, Технологічний інститут Джорджії на платформі Udacity пропонує магістерський ступінь з комп’ютерних наук, який коштує в декілька разів дешевше за звичайну магістерську програму. Звісно, ці умови приваблюють значну кількість студентів. Проте так само вони вже зараз можуть засвоїти матеріал шляхом самоосвіти й здати екзамени екстерном, але чи багато студентів обирають такий шлях?
Зазначимо, що на сьогодні існує якісний відрив між онлайн-курсами та традиційними методами навчання. Одним із свідчень такого відриву є низька ефективність онлайн-курсів: кількість слухачів, які їх успішно завершують, найчастіше не перевищує 5%. Також сумнів викликає вагомість і авторитетність сертифікатів про проходження курсів, які видаються за результатами онлайн-тестування, адже результати такого тестування можливо легко фальсифікувати.
Дійсно, онлайн-курси мають ряд проблем. Зупинимося на деяких з них та запропонуємо можливі шляхи подолання.
Проходження онлайн-курсів вимагає великої самодисципліни. Якщо в навчальному закладі існують зовнішні чинники, які спонукають студента до навчання, то при навчанні через Інтернет лише він сам вирішує чим йому займатися в той чи інший момент часу. Тобто онлайн-курси повинні бути більш цікавими та захоплюючими порівняно з традиційними заняттями, а їх успішне проходження має стати для студента особистою метою.
Перевірка засвоєння матеріалу за допомогою тестів не лише недостатньо об’єктивна, але і не досить результативна. За умов наявності пошукових систем мережі Інтернет відповіді на запитання тестів зводяться до пошуку їх в мережі і зовсім не стимулюють перегляд відеолекцій чи опрацювання додаткових матеріалів. Тобто завдання для перевірки не можуть зводитися до тестів на знання матеріалу, і мають передбачати не лише репродуктивні, але й конструктивні та творчі види діяльності.
Важливою й необхідною є допомога викладача, оскільки тільки він може дати відповіді на деякі складні, неоднозначні, суперечливі запитання, що виникають у слухачів, і тільки він здатен оцінити ефективність та оптимальність знайденого рішення.
Як вдалий шлях розв’язання перерахованих проблем розглядаємо розроблену О.О. Першиним методику створення інтерактивних онлайн-курсів на основі ігрових механік [2, 4].
Вчений виділяє наступні три типи онлайн-курсів.
1. Курси, призначені для профорієнтації або популяризації предметної області.
2. Курси, наближені за змістом до відповідних базових дисциплін освітніх програм вузів (математика, фізика, інформатика і т.п.).
3. Курси, призначені для освоєння прикладних технологій та відпрацювання практичних навичок (такі курси створені переважно для сфери IT).
Саме на останніх він зосереджує свою увагу. У запропонованих і розроблених О.О. Першиним курсах відеолекції та тести відходять на другий план, а основу курсу складають практичні завдання та випробування.
Практичні завдання поділяються на три типи.
1. Найпростіші ознайомлювальні практичні вправи, які використовуються для передачі знань і вмінь. Вирішення цих завдань не вимагає ні значних зусиль, ні багато часу. Час виконання таких завдань не перевищує одну-дві хвилини.
2. Складні практичні вправи, які використовуються для контролю навичок на основі набутих раніше знань та вмінь. Завдання в таких вправах досить об’ємні і включають у себе вирішення окремих підзавдань, пов’язаних між собою причинно-наслідковими зв’язками. Виконання таких вправ може займати 5-15 хвилин.
3. Випробування – це найскладніші комплексні завдання, які перевіряють здатність студентів використовувати набуті знання вміння і навички для вирішення деяких типових ситуацій професійної діяльності. Випробування використовуються для оцінювання досягнення запланованих результатів навчання, їх вирішення може зайняти кілька годин.
Цікавим і захоплюючим процес навчання стає завдяки використанню ігрових механік подібних до тих, які використовуються в комп’ютерних іграх:
                поступова подача інформації, коли великі й складні завдання або значні за обсягом блоки теоретичного матеріалу розбиваються на менші і об’єднуються в серії;
                принцип поступового ускладнення, завдяки чому при проходженні курсів слухач постійно відчуває прогрес і рух вперед та може виконувати все більш складні завдання;
                головоломки – достатньо складні, але принципово вирішувані завдання;
                миттєвий зворотний зв'язок – слухач одразу бачить результати своїх дій і може оцінити чи наближають вони до вирішення завдання;
                перфекціонізм – цікава ігрова механіка, яка полягає в тому, що пройти випробування можна виконавши завдання не повністю, достатньо співпадання із еталонним результатом на 90%. Але багато хто, тим не менш, прагне досягнути ідеального результату, незважаючи на те, що це потребує значних додаткових зусиль. Наприклад, для простого проходження випробування часто достатньо 10-20 хвилин, а для ідеального може знадобитися кілька годин;
                міні-ігри – серія завдань або весь курс створюються в форматі гри;
                сторітеллінг – завдання або весь курс пронизані єдиним сюжетом і розповідають якусь історію, про повороти сюжету в якій слухач може дізнатися у ході виконання завдань;
                досягнення і бали – за виконання завдань слухач курсів отримує бали, які відображуються на вкладці прогресу;
                рейтинги – рейтинги кращих студентів;
                відкриті профілі – дозволяють побачити досягнення інших і продемонструвати свої результати. Втім, при бажанні профіль можна закрити.
Автор вказує, що використання запропонованих ігрових методик при створенні онлайн-курсів дозволило підвищити їх результативність до 29% (для студентів вузів) [4, с. 19]. Також заслуговують на увагу висновки автора про те, що у студентів, які проходили онлайн-курси, суттєво покращилися результати та зросла мотивація навчання.
Можемо підсумувати. Масові відкриті онлайн-курси – новітній і перспективний напрям розвитку сучасної освіти, що стрімко розвивається. Перші подібні курси у світі з’явилися в 2011 році, в Україні – наприкінці 2014 року. На сьогодні онлайн-курси мають ряд спільних рис, які стосуються їх тривалості, способів подачі матеріалу, завдань для перевірки засвоєння матеріалу тощо. Навчальні заклади зацікавлені у створенні та розміщенні в Інтернеті подібних курсів, оскільки ті можуть допомогти привернути увагу абітурієнтів до ВНЗ, позитивно впливають на результати навчання студентів,  забезпечують регіональне та міжнародне співробітництво навчальних закладів, сприяють зростанню їх авторитету. Ефективність онлайн-курсів на сьогодні є досить невисокою, про що свідчить той факт, що лише біля 5% слухачів, які приступили до навчання, успішно його завершують. Засобом вирішення даної проблеми є практична спрямованість онлайн-курсів та використання при їх проходженні ігрових механік.

Список використаних джерел

1. 5 Tactical Questions Higher Ed Administrators Should Be Asking About MOOCs [Електронний ресурс]/ Robert McGuire // MOOC News and Reviews – 2013. –  Режим доступу: http://moocnewsandreviews.com/5-tactical-questions-higher-ed-administrators-should-be-asking-about-moocs/
2. 10 игровых механик в HTML Academy [Електронний ресурс]/ Александр Першин // HTML Academy – 2014. –  Режим доступу: http://habrahabr.ru/company/htmlacademy/blog/219637/
3. Современное школьное образование [Електронний ресурс]/ Александр Кауров// – 2012. – Режим доступу: http://megamozg.ru/post/7264/
4. Першин А.А. Методы создания интерактивных онлайн курсов на основе игровых механик: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. техн. наук: спец. 05.13.06 – Автоматизация и управление технологическими процессами и производствами (образование) / А.А. Першин. — С.-Петербург – 2014. — 20 с.

Анотація. Гурняк І. Масові відкриті онлайн-курси – тенденція розвитку сучасної освіти.
У  статті визначено особливості масових відкритих онлайн-курсів, аналізується їх структура, розглядаються перспективи використання в навчальному процесі, шляхи підвищення їх ефективності та результативності.
Ключові слова: електронне навчання, масові відкриті онлайн-курси, відеолекції, інтерактивні завдання.
Аннотация. Гурняк И. Массовые открытые онлайн-курсы – тенденция развития современного образования.
В статье определены особенности массовых открытых онлайн-курсов, анализируется их структура, рассматриваются перспективы использования в учебном процессе, пути повышения их эффективности и результативности.
Ключевые слова: электронное обучение, массовые открытые онлайн-курсы, видеолекции, интерактивные задания.
Summary. Gurnyak I. Massive open online courses – the trend of development of modern education.
In the article the features massive open online courses, analyzes their structure, considers prospects for the use in the educational process, ways of improving their efficiency and effectiveness.
Keywords: е-learning, massive open online courses, video lectures, interactive tasks

Популярні дописи з цього блогу

Створюємо електронний підручник за допомогою сервісу Google Sites

Як підготувати та провести майстер-клас