Робота з обдарованими учнями на уроках хімії

Інтелектуальний потенціал суспільства – головний чинник багатства держави.



Лауреат Нобелівської премії Г. Сельє писав: “Культура, здоров’я, міць науки залежать перш за все від її творчих фундаментальних дослідників... важливо розпізнати талант тоді, коли він потребує підтримки для розвитку своїх дарувань”.
Інтелект – це розумові здібності людини: здатність орієнтуватися в навколишньому середовищі, адекватно його відображати й перетворювати, мислити, навчатися, пізнавати світ і переймати соціальний досвід, спроможність виконувати завдання, приймати рішення, розумно діяти та передбачати можливі наслідки власних дій.
До структури інтелекту входять такі психічні процеси, як сприйняття і запам’ятовування, мислення і мовлення. Розвиток інтелекту залежить і від генетики, і від середовища. Інтелектуальні відмінності між людьми по суті своїй є не біологічною, а соціальною проблемою, оскільки часто людина просто не може розкрити свій інтелектуальний потенціал. Розвиток дитини, в тому числі й інтелектуальний необхідно стимулювати від народження. Талант, обдарованість не існують самі по собі, без конкретної діяльності людини, їх формування та розвиток здійснюються в процесі діяльності. Талант – це спільна праця дитини, навчального закладу (учителів), сім’ї (батьків). Не можна вважати, що обдарована дитина не потребує підтримки, їй вона потрібна навіть у більшій мірі, ніж іншим.
Рівень інтелектуального розвитку школяра безпосередньо залежить від учителя. Його живе слово, прагнення збудити інтерес до пізнання, до самовдосконалення дають той живий струмінь, що допомагає сформувати особистість учня.
Ми, вчителі, несемо відповідальність за майбутнє нації, за те місце, яке посяде наша країна серед інших країн світу, за те, чи зможуть наші співвітчизники з гордістю говорити: “Я – українець!”.

Талант, обдарованість – надбання не лише особистості, яка ним володіє, а й всього людства. Обдарована людина може дати державі, суспільству, людству загалом значно більше, ніж людина з посередніми здібностями. Тому перед суспільством і школою завжди існувала, і існує до сьогодні проблема навчання та виховання обдарованих дітей. На жаль, наші досягнення у вирішенні даної проблеми більше ніж скромні: навіть у визначенні поняття “обдарована дитина” немає одностайності, кожен автор трактує його з своєї власної позиції. Як пише відомий сучасний психолог А. Маслоу: “Нам слід визнати, що психологія майже нічого не знає про особливий вид таланту, який називається “геній”... Схоже, що ми маємо справу з притаманною людській природі характеристикою, потенційною можливістю, яка дається всім людським істотам від народження, але яка часто втрачається, пригнічується, або руйнується...”.
В психологічній літературі відомі тести Айзенка, Векслера, Біне – Термена, та інші, в яких здійснюється спроба визначення рівня розвитку розумових здібностей, так званого “коефіцієнту інтелекту”. Але ці тести не можуть сказати про обдарованість дитини більше ніж повсякденне систематичне спостереження за нею.
У обдарованих учнів виявляються особливі здібності – творчі, які тісно пов’язані з природно забезпеченими особливостями мислення. Для таких дітей характерне дивергентне (нелінійне), на відміну від конвергентного (логічного) мислення, на яке значною мірою впливають їхня уява, інтуїція, здогадка, передбачення.
Дитина з таким мисленням має свої особливості:
         вона здатна вийти за межі стандарту;
         спрямована  на пошук невідомого, нез’ясованого;
         намагається розглянути відоме з нових позицій.
         шукає власні шляхи вирішення проблеми;
         чутлива до схожості та різниці між об’єктами;
         знаходить декілька варіантів вирішення проблеми;
         має високу активність пізнавальних процесів

Головне завдання роботи з обдарованою дитиною –
розвиток творчих здібностей особистості.

     Для сучасної стратегії розвитку національної школи характерним є зростання уваги до особистості дитини, максимального розкриття її здібностей, реалізації творчого потенціалу.
Останнім часом з’явилося багато публікацій присвячено розвитку творчих здібностей учнів, їхнього мислення. Різні педагоги пропонують різні шляхи вирішення цього питання. Одні радять використовувати різнорівневі завдання для визначення творчих досягнень учнів (Н. Матяш, Є. Неведомська), впроваджувати творчо-розвивальні технології (Л. Момот), використовувати методи та прийоми стимулювання зацікавленості, розвитку творчого інтересу, мислення, використання цікавих аналогій, створення ситуації емоційного переживання (А. Ясинська), використовувати різноманітні ігри (Р.Гліженко, А. Меншикова)
Творчий розвиток особистості – самостійний процес, намагання керувати ним – марна, ба, навіть, шкідлива справа. Навчити прийомам творчого мислення неможливо, вчителю під силу лише створити умови для розвитку направленості дитини на нестандартне, нетрадиційне бачення і вирішення будь-якої проблеми та задачі. Необхідно привчити учня до високоефективної  наполегливої самостійної праці, прищепити йому захоплення предметом,  прагнути, щоб заняття предметом стало улюбленою справою.
Психологічно творчість є потребою людини. Обдарованих учнів пригнічує одноманітна нетворча робота, багаторазове повторення вже засвоєних правил та законів, виконання завдань переважно репродуктивного змісту. Чинниками високої працездатності обдарованої дитини є інтерес та захопленість. Це вимагає від вчителя урізноманітнення діяльності школяра, постійного пошуку нового в навчальному процесі, відхід від шаблонів та стереотипів,  погляд по-новому на старе, оригінальності і неординарності мислення. Шлях до творчості учня пролягає через творчість учителя.

Популярні дописи з цього блогу

Як створити блог вчителя на Blogger. Перші кроки

Задачі на надлишок і недостачу

Цікаві факти про хлор