Роль творчих завдань в активізації розумової діяльності учня

Учні не повинні одержувати готові знання, бо не навчившись оволодівати ними в активному пізнавально-пошуковому процесі, навіть найздібніші з них втрачають здатність до творчої реалізації.
Учень на уроці повинен працювати, розв’язувати поставлені проблеми, задовольняти свою цікавість за допомогою навчальної книги. Процес навчання має бути цікавим, інакше дитина втратить інтерес до нього.
З обдарованими учнями доцільно працювати так, щоб у них якомога частіше виникало відчуття недостатності, неповноти наявних знань – це спонукатиме їх до активної навчально-пошукової роботи з новими джерелами інформації. Запобігти перевантаженню допоможе інтерес до предмету, адже людина, захоплена цікавою справою, працює не відчуваючи втоми.

Ставлячи перед собою завдання не лише викласти основи предмета, а й розвинути мислення учнів, вміння застосовувати набуті знання, я широко використовую нестандартні та творчі задачі з хімії.
Систематичне використання творчих задач з хімії посилює інтерес учнів до вивчення хімії, помітно підвищує їх загальний розвиток, розвиває самостійне мислення. З часом зростає ймовірність розв’язування творчих завдань, знімається психологічний бар’єр перед новим, невідомим.
Використання нестандартні та творчі завдань не лише інтенсифікує процес навчання, а й робить його набагато цікавішим. Завдяки систематичному інтелектуальному навантаженню розвиваються здібності учня, його активне, творче ставлення до процесу пізнання, інтерес до знань, уміння працювати самостійно.
Творче завдання – це взаємозв’язок пізнавального і розумового завдання. Його рішення вимагає від учня застосування раніше засвоєних знань та вмінь у новій ситуації, їх комбінацію та перетворення, побудову на їх основі способу рішення, вміння побачити нові проблеми у традиційній ситуації.
Використання творчих завдань активізує навчальний процес, викликає у школярів прагнення до самостійного пошуку нових, оригінальних способів вирішення, збагачує їх досвід навчальної діяльності, сприяє формуванню творчої особистості.
В той же час переходити до творчих завдань слід поступово, лише після того, як повністю засвоєно матеріал на репродуктивному рівні.
Стосовно розв’язування задач з хімії, це означає, що звертатися до нестандартних, творчих завдань слід лише після повного оволодіння найпростішими задачами, оволодіння в такій мірі, що задача розв’язується майже автоматично. Різкий перехід від репродуктивних завдань до завдань творчого рівня успіху не принесе, а, навпаки, викличе багато труднощів та невдач як для учня, так і для самого вчителя.
Формування досвіду творчої діяльності потребує тривалого часу, наполегливості, терпіння. Підвести учнів до самостійного добування знань, вміння міркувати, робити висновки, висувати гіпотези за кілька уроків неможливо.
Щоб виконувати розвиваючу функцію, спонукати учнів до глибшого опанування предметом, творча задача повинна відповідати ряду вимог. Вона має бути незвичайною за змістом, включати несподівані питання, вимагати глибоких знань теоретичного та фактичного матеріалу. Будучи посильною для учнів, вона повинна спонукати до поглиблення наявних знань. Цю функцію творча задача виконуватиме, якщо вона відповідає рівню розвитку школяра. Дані про розвиток учня учитель одержує в результаті психодіагностики та повсякденних психологічних спостережень за процесом навчання. Рівень складності творчої задачі має знаходиться між наявними (зона актуального розвитку), та найближчими перспективними (зона найближчого розвитку) можливостями дитини (за Л. С. Виготським).
Як розв’язувати нестандартні задачі.
     Програма загальноосвітньої школи вимагає від учнів вміння розв’язувати задачі десяти основних типів:
1.     Визначення масової частки елемента  в  сполуці 
2.     Визначення  числа  атомів  (молекул), маси , об’єму  за відомою  кількістю  речовини  
3.     Визначення  відносної  густини  газів        
4.     Розрахунки  за  хімічними  рівняннями 
5.     Визначення  масової  частки  речовини  в  розчині   
6.     Розрахунки  за  хімічними  рівняннями, якщо  вихідна речовина  містить  домішки  
7.     Розрахунки  за  хімічними  рівняннями,  якщо  одна  з  вихідних  речовин  дана  в надлишку   
8.     Розрахунки  за  хімічними  рівняннями  з  врахуванням виходу  продукту  реакції   
9.     Виведення   формули  речовини  за  масовими  частками елементів
10.  Виведення  формули  речовини  за  продуктами  згорання  
   Для цих задач існують загальні правила, які однозначно вказують на програму розв’язання, яку можна викласти у вигляді алгоритму. Існують і інші типові задачі з хімії, які не розглядаються в курсі загальноосвітньої школи, але їх умови часто пропонуються на хімічних олімпіадах. Як приклад можна навести задачі на суміші, задачі на пластинку, задачі на знаходження невідомого елемента за складом сполуки, або за рівнянням реакції, тощо. І хоча алгоритми розв’язування цих задач дещо складніші, вони, тим не менш пропонують цілком однозначну програму дій і послідовне виконання кожного кроку алгоритму обов’язково приводить до вирішення задачі.
Нестандартні задачі – це задачі для  розв’язання яких в курсі хімії не існує загальних правил або положень. Але це не означає, що розв’язати таку задачу неможливо, або, що для її розв’язання необхідні якісь надприродні здібності.
Процес вирішення будь-якої нестандартної задачі зводиться до послідовного виконання двох основних операцій:
1.     Зведення (шляхом перетворення, чи переформулювання)          нестандартної задачі до еквівалентної їй стандартної;
2.     Розбиття нестандартної задачі на кілька стандартних підзадач.
 В залежності від характеру нестандартної задачі використовують або одну з цих операцій, або обидві. При вирішенні більш складних завдань дані операції доводиться виконувати неодноразово.
Наведу приклад розв’язання нестандартної задачі шляхом зведення її до стандартної.
Задача І.
Ви вирушаєте в космічний політ. Найголовніше, що буде вам потрібне, - це тепло, вода та кисень. Яку речовину ви візьмете з собою, щоб вона задовольнила усі ці потреби?
    (Задачі про космічні польоти курсом хімії не передбачені. Але проаналізувавши умову задачі, ми виявимо цілком аналогічну їй стандартну задачу, умова якої буде формулюватися слідуючим чином: “При розкладанні якої речовини утворяться вода і кисень? Реакція розкладу даної речовини є екзотермічною”. Учням уже відома реакція розкладу гідроген пероксиду, знайшовши в довіднику її тепловий ефект, вони зможуть скласти рівняння:
2О2 = 2Н2О + О2 + 376 кДж
Отже, у космос доцільно взяти   гідроген пероксид.
Можна підрахувати, що два кілограми цієї речовини забезпечать добову норму води та кисню для космонавта).
І все ж загальних правил розв’язування нестандартних задач не існує (саме тому вони й називаються нестандартними). Наведені вище вказівки, на відміну від правил, носять характер необов’язкових порад, слідування яким може привести (а може й не привести) до розв’язання задачі. Кожного разу, приступаючи до вирішення нестандартної задачі учень буде виходити за межі рецепта і шукатиме власний шлях її розв’язання. І саме в цьому проявлятиметься його творчість.

Популярні дописи з цього блогу

Створюємо електронний підручник за допомогою сервісу Google Sites

Як підготувати та провести майстер-клас