Олександр Бородін – хімік, лікар, музикант

Якщо ви можете заповнити одну швидкоплинну хвилину 
шістдесятьма секундами змісту,
тоді і Земля, і все що на ній – Ваше.
Р. Кіплінг.
Про людину, яка була великою у всьому – інакше, напевно, не можна було сказати – це був видатний хімік, блискучий композитор, самовідданий організатор жіночої освіти в темній Росії, коли сама думка про просвіту жінки розцінювалася майже на межі злочину.
Таким був О. П. Бородін, позашлюбний син князя Л. С. Гедіонова і А. К. Антонової, який після народження (31 жовтня 1833 року) був записаний сином кріпосного Бородіна.
Свій перший музичний твір Олександр Бородін написав в 9 років, а цікавитися хімією почав в 10. Так, розриваючись між наукою і мистецтвом, він прожив все життя.

 Кріпак у рідного батька

 Олександр Порфирович Бородін народився від позашлюбного зв'язку 62-річного князя і 25-річної солдатської дочки. Батько хлопчика, Лука Степанович Гедіанов, походив із аристократичного грузинського роду, тому визнати дитину не міг. Новонародженого записали як сина Порфирія Івановича Бородіна (кріпосного слуги Гедіанова) і його дружини, Тетяни Григорівни - так хлопчик отримав чуже прізвище і по батькові.
 До 8 років хлопець формально був кріпаком свого власного батька, але перед смертю князь все ж дав йому вільну і навіть купив для матері свого «незаконного» сина, чотириповерховий будинок. Там молода жінка, яку на той час вже видали заміж за іншого, і жила разом з сином - правда, всім знайомим їй доводилося представляти хлопчика як племінника.

Оскільки син кріпака не мав права вчинити в гімназію, хлопчика навчали вдома. Вже тоді стало ясно, що Сашу цікавить музика - в 9 років він написав польку Helen, освоїв флейту, фортепіано, а пізніше і віолончель.

Мати його, будучи малоосвіченою жінкою, зробила все, щоб Саша отримав освіту. Приписавши його до купецької гільдії, вона добилася для нього можливості навчатися.
Так він отримав законне право закінчити гімназію і вступити до вищого навчального закладу. Склавши іспити, в 17 років О. П. Бородін був прийнятий в Медико-хірургічну академію. Олександр вже з першого курсу виявляє великі здібності з усіх предметів, але найбільше його приваблює хімія з її таємничим світом та дивовижними перетвореннями.


 Будучи студентом третього курсу, Бородін звернувся до професора М. М. Зініна з проханням надати йому можливість працювати під його керівництвом. З подібним проханням професор зіткнувся вперше. Зінін віднісся до нього недовірливо: “Студент-медик і серйозне відношення до хімії?” Однак,  переконавшись в наполегливості студента, він дозволив йому працювати. Ще до закінчення академії, О. П. Бородін отримав можливість працювати в лабораторії геніального хіміка.

Зініна дещо дивувало захоплення Бородіна музикою. Нерідко він говорив йому: "Пане, поменше займайтеся романсами – на Вас я покладаю всі свої надії, щоб підготувати наступника свого, а ви все про музику та про двох зайців думаєте". Однак Бородін зовсім не гнався “за двома зайцями”, і в листах до друзів підкреслював, що захоплення музикою – не більш як “відпочинок”.
В 1856 році студент Бородін відмінно здав всі випускні екзамени і закінчив академію з похвальним листом. Причиною того, що він не отримав золотої медалі, хоча й вважався першим за успішністю студентом курсу, був низький бал по закону божому – він вільно пояснив якийсь текст “священного писання”, тоді як вимагалася дослівна його передача.
Восени 1859 року Бородін вирушає за кордон.
Їхав він туди не як учень: він – доктор наук, що читав лекції з теоретичної хімії студентам, мав свої друковані праці, і вирушав за кордон не на поклон до західних світил, а для подальшої самостійної експериментальної роботи. Як і передбачалося, його праця за кордоном була самостійною за виконанням і оригінальною за задумом.




В кінці травня 1861 року несподівано відбулася подія, що поклала край спокою в житті гейдельбергського російського гуртка. Стало відомо, що приїхала з Москви лікуватися від туберкульозу талановита піаністка Катерина Сергіївна Протопопова.
Гра Протопопової примусила Бородіна замислитися над своєю музичною творчістю, переглянути написані ним раніше твори, в стилі Глінки і Мендельсона, почати шукати власні шляхи в музичному мистецтві.
Знову разом з коханням оволоділа Бородіним стихія музики. Він і Протопопова грають в чотири руки, говорять про музику, не пропускають жодного цікавого концерту чи постановки.
Йшли дні, і кожен з них здавався святом. Але поряд з цією мажорною нотою все частіше чується мінорна. Любов принесла з собою не одні лише радощі. Милуючись своєю нареченою, він з болем помічає, що день від дня вона марніє. Літо закінчувалося. Все холоднішими ставали ночі, все пасмурнішими дні, і це відбивалося на стані здоров'я Катерини Сергіївни.
За три роки перебування за кордоном Бородін надрукував вісім оригінальних наукових робіт, що принесли їх автору заслужене світове визнання.
В 1862 році Бородін назначається ад’юнкт-професором. 29-річний професор гаряче приймається за роботу.



В тому ж році він знайомиться з М. О. Балакірєвим, найзавзятішим пропагандистом музики Глінки й одним з засновників “могучої кучки”, яка очолювала боротьбу з реакційним, антинародним напрямом в російській музиці. Створюючи нову музику, балакирєвський гурток слідом за Глінкою викликає розквіт російської класичної музики – мистецтво якої – це істинно народне національне мистецтво.
Через два роки Бородін обирається ординарним професором на кафедрі хімії Медико-хірургічної академії.
“Весь день працював в лабораторії”, писав Бородін – “у мене зараз вельми щасливий період в лабораторній діяльності: все йде на лад. Тому саме тепер я в тенетах лабораторних робіт. Ледь не вийшла неприємність з Кекуле, який в одній з своїх робіт зачепив ту галузь, в якій я працював, правда, він виходить зовсім не на те, що я”.
Щоб запобігти зіткненням і пересудам, Бородін доповідає про свою роботу на засіданні хімічного товариства, хоча робота й не була повністю завершена.
Життя в сирому туманному Петербурзі, та ще й на березі Неви підривала здоров'я Катерини Сергіївни. Особливо погано вона почувалася в сирі осінні місяці. Важко було Бородіну залишатися самому. Він сумував за дружиною, хвилювався за неї. І тоді знову починалася виснажлива праця в лабораторії. 

Під час своїх робіт Бородін, яка б не була гонка і запарка, завжди зберігав світле і добре відношення до своїх учнів. Він міг кинути власні досліди і бути поряд з тим, у кого не йшла робота і вже опускалися руки. Учні почували себе поряд з ним ніби в сімейному колі.
Працюючи, він часто що-небудь наспівував і охоче говорив та сперечався з учнями про музичні новини. Дуже рідко роздратовувався Бородін, як правило тоді, коли помічав халатна або неохайне відношення працівників лабораторії до справи. “Ох, друже, що це ви робите. Адже так ви зіпсуєте всі інструменти в шафі.”, або “Хіба можна тут, в чистій лабораторії, забруднювати повітря всяким непотребом”. Він міг годинами сидіти над здавалось би найпростішою перегонкою, поки не переконувався, що все йде так, як треба. Чи не тут, в лабораторії, сидячи над колбами і відганяючи один продукт за іншим, бачив він ті прекрасні танці, які потім показав в опері “Князь Ігор ”?.

В 1871 році він приступає до вивчення продуктів конденсації оцтового альдегіду. І як в його музиці народні мелодії сполучаються з його власним свіжим поглядом, так і при роботі з конденсацією оцтового альдегіду він відкриває нову хімічну сполуку – альфоль. Це була чергова перемога Бородіна-хіміка.
Наукова, просвітницька і педагогічна діяльність Бородіна, якій він віддавав багато часу та енергії, недооцінювалася його друзями-музикантами. Так, Ста сов писав: “На жаль, академічна служба, комітети і лабораторії дуже відволікали Бородіна від його великої справи”. Між тим вчений виховував нові кадри кваліфікованих спеціалістів, виконуючи важливу патріотичну справу. Перші російські лікарі-жінки, учениці Бородіна, в найвіддаленіших куточках Росії самовіддано боролися з епідеміями віспи, тифу, скарлатини.
Завдяки таким відданим прихильникам хімічної освіти в Росії, як О. О. Воскресенський, М. М. Зінін, О. П. Бородін створювалася російська хімічна школа.
Чудова плеяда російських хіміків прославила імена своїх вчителів відкриттями світового значення і висунула російську хімію на одне з перших місць в світі.
А як же музика? Невже, зовсім забута? Ні, звичайно, ні. Адже саме в цей час вчений-композитор створює свої чудові твори, які прославили його на весь світ.
В 1869 році він починає працювати над великим твором оперою “Князь Ігор”. Однак на слідуючий рік припиняє роботу і переносить свою увагу на Другу симфонію. Цей твір викликав велику увагу в музичному світі. Ференц Ліст пише йому з Риму: “Я дуже запізнився з своєю заявою з приводу того, що ви повинні знати краще за мене: це прекрасний інструментальний твір”. Після закінчення Богатирської симфонії, Бородін знову приступає до опери “Князь Ігор”, яка писалася 18 років.

Популярні дописи з цього блогу

Як підготувати та провести майстер-клас

Створюємо електронний підручник за допомогою сервісу Google Sites