Компетентнісний підхід при вивченні хімії у 12-річній школі

Стаття присвячена проблемі впровадження компетентнісного підходу в освіті, зокрема в процесі викладання хімії. З’ясовані причини орієнтації сучасної освіти на компетентісний підхід. Розглянуте питання формування предметних компетентностей з хімії. Визначено зміст та умови їх формування.
Освіченість – це вміння правильно
діяти в будь-яких життєвих ситуаціях.
                                  Д. Хіббен

У період переходу до дванадцятирічної школи надзвичайно гостро постає питання вдосконалення освіти, її відповідності світовим та європейським освітнім стандартам.
У світовій освітній практиці провідними є діяльнісний, особистісно-зорієнтований та компетентісний підходи, причому останній тісно пов’язаний з двома попередніми, оскільки компетентісний підхід стосується особистості учня і може бути реалізований і перевірений тільки в процесі виконання учнем певного комплексу дій.
У 1996 році в місті Берн відбувся симпозіум в рамках проекту “Середня освіта для Європи”, на якому було зазначено: «Якщо ми хочемо дати підростаючому поколінню шанс на успіх, то важливо точно визначити основні знання – фундамент компетенцій, якими повинні оволодіти учні, щоб підготуватися до самостійного життя, або до одержання вищої освіти».
Вважаємо, що впровадження компетентнісного підходу при викладанні хімії дозволить розв’язати ряд проблем. Такими проблемами на нашу думку є:
-  певна розмежованість в свідомості учня навчального предмета та реальної дійсності;
- створення у суспільній свідомості негативного ставлення до хімії, яку звинувачують у всіх екологічних негараздах: «Для нашого суспільства характерною є тотальна хемофобія та кричуща хімічна безграмотність як у побутових, так і в професійних питаннях» [4, 5];
- недостатній рівень прикладних хімічних знань населення, який загрожує   безпеці життєдіяльності, адже кожен з нас в повсякденному житті використовує різноманітні речовини та хімічні явища;
- необхідність орієнтуватися у все зростаючому потоці хімічної інформації, а якщо це рекламна інформація, вміння її критично осмислювати.
Орієнтація змісту освіти на компетентнісний підхід є новим для вітчизняної освіти. Відкриваються можливості пов’язати процес навчання з потребами часу та суспільства, дати молоді можливість для самореалізації на ринку праці та в суспільних процесах, створюються сприятливі умови для розвитку взаємовідносин з людьми та з навколишнім середовищем.
Компетентнісна освіта базується на філософії успіху, успішність у житті, у професійній діяльності є сьогодні очікуваним результатом і критерієм якості освіти.
Саме компетентності, на думку багатьох зарубіжних експертів, є тими індикаторами, які дозволяють визначити готовність учня, випускника до життя, його подальшого розвитку й активної участі в житті суспільства [2].
Компетентність – вміння адекватно діяти у відповідних обставинах, застосовуючи знання і беручи на себе відповідальність за власну діяльність, можливість встановлення зв’язку між знаннями і ситуацією, здатність знайти відповідні знання і способи діяльності, придатні для розв’язання проблеми.
Життєві компетентності – це конкретні життєві знання, вміння, навички, які є необхідними як у професійній діяльності, так і в повсякденному житті будь-якої людини, незважаючи на її стать, вік, переконання, освіту, фах, соціальний статус.
Безумовно, що від рівня сформованості компетентностей залежить чи буде людина готовою до вимог життя, чи буде успішною, чи досягне тих вершин, яких спроможна досягти, чи розвинеться як особистість.
Якщо в недалекому минулому дітей готували до життя в суспільстві, яке за своєю суттю було схожим на те, в якому жили їхні батьки, то теперішнім дітям доведеться жити у світі, що істотно відрізнятиметься від того, в якому живуть батьки і вихователі. Більше того, кожен, хто здобув освіту, рано чи пізно вступить у відносини конкуренції на ринку праці, і якщо освіта справді конкурентоспроможна, вона має забезпечити переваги тим, хто її здобув.
Тому існує суперечність між потребою суспільства у випускниках школи, які повинні бути компетентними у різноманітних видах діяльності, та реальними результатами освітнього процесу.
Сучасна шкільна освіта в Україні спрямована на надання учневі необхідних знань, вироблення умінь і навичок, за період навчання він має засвоїти багато фактичного матеріалу. Натомість школа сьогодні недостатньо навчає школярів приймати рішення, використовувати інформаційні та комунікаційні технології, критично мислити, орієнтуватися на ринку праці тощо. Зміст освіти сьогодні недостатньо відповідає потребам суспільства та ринку праці, не спрямований на набуття необхідних життєвих компетентностей. Ті зміни, що відбулися в галузі освіти України за останні 10 років, поглибили переобтяження програм та підручників фактичним матеріалом, що практично збільшило час школяра, який він витрачає на навчання та виконання домашнього завдання. Опитування, проведене серед вчителів, показало, що вони вважають сьогоднішній зміст освіти не зорієнтованим на набуття школярами життєвих компетентностей, або тільки частково виконуючим цю функцію ( разом – 76% респондентів) [2].
Трансформація освіти відповідно до компетентнісного підходу потребує запровадження системи змін:
- визначення переліку компетентностей;
- визначення способів набуття кожної з них;
- відбір змісту предмета, який може забезпечити формування всієї системи компетентностей;
- встановлення рівня та показників сформованості компетентностей на кожному етапі навчання;
- розроблення процесу контролю та корекції процесу формування компетентностей.
 Система компетентностей в освіті має ієрархічну структуру, рівні якої складають:
- ключові компетентності – здатність людини здійснювати поліфункціональні, поліпредметні, культурно доцільні види діяльності, ефективно розв’язувати актуальні індивідуальні та соціальні проблеми;
- загальнопредметні компетентності – належать до певного кола предметів і освітніх галузей;
- предметні компетентності – формуються в межах конкретних предметів.
Визначено шість груп ключових компетентностей, окреслено шляхи формування кожної з них [5].
Вивчення хімії розвиває логічне мислення, уміння аналізувати й узагальнювати, знаходити причинно-наслідкові зв'язки, створює основу осмислення екологічних і суспільних проблем, формування оцінок і цінностей, почуття відповідальності і поваги до природи, суспільства, інших людей, уміння бачити й оцінювати прямі й опосередковані наслідки своїх рішень і своєї діяльності, навички співробітництва. Ці ключові компетентності формуються в учнів протягом вивчення курсу хімії.
Проте недостатньо розробленим залишається питання предметних компетентностей, зокрема предметних компетентностей з хімії.
Спроби розробити конкретну систему предметних компетентностей з певної шкільної дисципліни на сьогодні практично не досягли своєї мети [1]. Про недостатній рівень розробленості питання предметних компетентностей свідчить зокрема те, що в новій програмі з хімії [3] метою навчання хімії визначається формування засобами навчального предмета ключових компетентностей учнів. Ключових, а не предметних.
Якщо ключові компетентності учня формують викладачі всіх предметів, засоби масової інформації, суспільне середовище, яке оточує дитину, то формування предметних, зокрема хімічних, компетентностей є переважно функцією вчителя-предметника. Саме тому особливої уваги заслуговує питання формування предметних компетентностей з хімії.
Хімія не існує відірвана від реальності, хімічні поняття, закони мають своїм витоком реальність і своєю метою мають дослідження реальності. На нашу думку предметну компетентність з хімії можна розглядати як вміння бачити і застосовувати хімічні знання в реальному житті.
Учні вивчають мову, щоб вміти читати і писати, математику – щоб рахувати, фізику – щоб розуміти явища природи, хімію – щоб не бути сліпими при контакті з речовинами. Можна стверджувати, що лише певна частина суто хімічних знань та вмінь може стати учневі у пригоді в повсякденному житті.
Далеко не кожен учень стане хіміком, агрономом чи фармацевтом. Але в повсякденному житті кожен з них зустрінеться (і зустрічається в даний час ) з сотнями різноманітних речовин. В курсі хімії учень має не лише отримати відомості про речовини, їхню будову, перетворення тощо, але й навчитися грамотно поводитися з речовинами.
          У цьому контексті складовими предметної компетентності з хімії можуть бути:
- здатність розрізняти речовини і хімічні явища в навколишньому світі;
- вміння проводити спостереження та досліди хімічного характеру;
- вміння використовувати хімічні знання для розв’язання теоретичних та прикладних проблем, пов’язаних з реальними ситуаціями в світі;
- вміння оцінювати доцільність використання речовин та хімічних явищ для розв’язання індивідуальних та суспільно-значущих завдань;
- вміння безпечно (для себе, оточуючих, довкілля) поводитися з речовинами та хімічними процесами в побуті та на виробництві;
- вміння оперувати хімічними знаннями та їх критично осмислювати;
- розуміння ролі хімії в розвитку суспільства та забезпеченні добробуту людини.
Універсального методу навчання, який би гарантував учневі набуття компетентностей, не існує в принципі, через творчий характер компетентностей. Очевидним є те, що компетентісний підхід вимагає посилення особистісної спрямованості освіти, необхідне забезпечення реальної активності школяра в навчальному процесі.
Компетентностей не навчають, їх набувають в процесі власної активної та продуктивної діяльності (причому не тільки навчальної).
Педагогічна діяльність по формуванню компетентностей передбачає:
- ознайомлення учнів з речовинами, з якими людина стикається в повсякденному житті, їх використанням, правилами безпечного поводження з ними, їх впливом на довкілля, роллю в організмі людини;
- посилення практичного спрямування хімічних знань, розв’язання на    уроках практично-значущих ситуацій;
- широке впровадження при викладанні предмету елементів ужиткової хімії;
- якнайповнішу реалізацію дидактичного принципу зв’язку навчання з життям;
- краєзнавчий підхід при вивченні матеріалу;
- роботу за проектними технологіями.
Виникає питання, які ж теоретичні знання мають лягти в основу формування предметної компетентності? Переконані, що проблему формування хімічних знань не можна обмежувати винятково практичним застосуванням знань, чи знаннями лише ужиткового характеру. В той же час вони є важливим компонентом в формуванні хімічної компетентності учня.
Відомості про зв’язок хімічних знань з життям можуть бути взяті з життєвого досвіду школярів, вказуючи на роль хімії в житті людини доцільно скористатися історичними фактами, тісний зв’язок  хімії з життям, може здійснюватися і через використання творів літератури та мистецтва. Важливою складовою життєвої та соціальної компетентності людини є вміння сприймати та критично оцінювати інформацію реклами, етикетки засобу побутової хімії чи продукту харчування. Робота по формуванні предметних компетентностей з хімії продовжується в позаурочний час під час походів та екскурсій, під час безпосереднього контакту дітей з природою.
Хімія – наука, створена людьми і заради людей.  Надзвичайно важливо повсякчас показувати зв’язок хімії з життям суспільства, роль хімії у розвитку цивілізації, бо сьогодні необхідне не так поглиблення специфічних знань з хімії, як їх соціокультурна адаптація. Необхідно звузити розрив між хімією та реаліями повсякденного життя, зробити хімічні знання особистісно значимими для кожного учня, “вивести” знання за межі кабінету хімії і застосовувати їх для пояснення реальних явищ природи, суспільства, власного життя.
Це дозволить в умовах нової школи виховувати компетентну особистість, яка не лише володіє знаннями, а й уміє адекватно діяти у складних ситуаціях, застосовуючи знання й беручи на себе відповідальність за свою діяльність, оскільки без цього людина не має шансів адаптуватися до динамічних умов середовища.
Література
1. Бабенко О. М. Предметні компетенції з хімії як складова ключових компетенцій особистості // Біологія і хімія в шк. – 2005. – №5. – С. 41-43.
2. Овчарук О. В. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти // Стратегія реформування освіти в Україні // Рекомендації з освітньої політики. – К., 2003. – С. 13-43.
3. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія 7-11 класи. – К.: Перун, 2005. – С. 3.
4. Родигін М. Ю., Родигіна І. В.. Нариси з історії хімії. – Харків: Основа,  2003. – 214 с.
5. Родигіна І. В. Діяльнісний підхід до формування базових компетентностей учнів // Біологія і хімія в шк. – 2005. – №1. – С. 34-36.

Статья посвящена проблеме внедрения компетентносного подхода в образовании, в часности в процессе преподавания химии. Выяснены предпосылки ориентации современного образования на компетентностный подход. Рассмотрен вопрос формирования предметных химических компетентностей. Определены содержание и условия их формирования.
The article is devoted to the problem of inculcation competencies in the contemporary education. Presents methods of make specialized competencies of chemistry.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як створити блог вчителя на Blogger. Перші кроки

Задачі на надлишок і недостачу

Цікаві факти про хлор