До проблеми впровадження інновацій у педагогічний процес

Хто з педагогів не мріяв би оволодіти універсальним методом навчання? Методом, який дозволив би навчати всіх і всьому і міг забезпечити незмінно високі результати освіти. Про такий метод писав ще Ян Амос Коменський. На жаль, за ті сторіччя, які минули від часу впровадження в педагогічну практику класно-урочної системи, ми ні на крок не наблизилися до такого ідеального методу. Різноманітність умов, у яких працюють викладачі, завдань, які вони перед собою ставлять, неповторна індивідуальність учнів, кожен з яких є унікальною особистістю, не дозволяють знайти єдиний універсальний метод навчання.

Проблема пошуку оптимальних методів навчання, або, вірніше цілісних педагогічних систем [6] є однією з ключових проблем педагогіки.

Освіта, по суті своїй, є системою консервативною. І це добре. Не можна заперечувати переваги традиційних, усталених, добре відомих, випробуваних педагогічних систем. Це – детальна розробленість педагогічного процесу, значне напрацювання технологічних прийомів і підходів, добре освоєних учителями, гарантованість стабільних результатів навчання.

Але сьогодні не можна обмежитися використанням лише традиційних форм та методів навчання. Україна відноситься до трансформаційних суспільств у яких зміна ідей, технологій, знань відбувається швидше, ніж зміна поколінь. Успішність перетворень у таких суспільствах значною мірою визначається здатністю молоді успішно реалізувати себе в нових умовах, адаптуватися до самостійного життя, знайти шляхи до власного життєвого успіху.

Саме освіта має стати інструментом адаптації молоді до самостійного життя. У випускників школи необхідно сформувати навики роботи з джерелами інформації, вміння знаходити креативні рішення, працювати в команді, використовувати знання для вирішення практичних завдань, презентувати себе та результати своєї роботи за умов конкуренції, мати постійну потребу в самоосвіті.

Нові завдання потребують нових шляхів їх вирішення.  І цим викликана потреба інноваційних змін в освіті. Але далеко не завжди впровадження інновацій досягає своєї мети – покращення якості освіти. Розуміння того, що прорахунки в освіті принесуть значно більшу шкоду для майбутнього України, ніж ті помилки, яких ми вже допустили в процесі реформування народного господарства, зумовлюють стримане ставлення до інновацій значної частини педагогів.

Таким чином виникає протиріччя між необхідністю втілення інновацій у педагогічний процес та їх нижчою, порівняно з традиційними формами та методами навчання, надійністю; між неможливістю стояти на місці та недопустимістю втратити вже існуючі надбання.

Одним з шляхів вирішення даного протиріччя вважаємо використання інноваційних технологій.

Сьогодні будь-які процеси втілення в життя школи новітніх педагогічних знахідок часто називають інноваційними технологіями. Насправді використання даного виразу далеко не завжди виправдане, оскільки він не завжди вірно відображає існуючий стан речей.

Інновацією називають процес упровадження будь-якого методу, засобу, програми, методики, технології ідеї тощо. Вони можуть бути не тільки новими в буквальному розумінні цього слова, а й недостатньо відомими або заново відкритими. Слово «інновація» означає нововведення, тобто втілення, впровадження, але необов’язково з позитивним результатом. Нововведення може бути як ефективним, так і неефективним для конкретного навчально-виховного процесу [2].

Щодо педагогічних технологій, то окремі вчені налічують від більш як десяти [2] до більш як трьохсот означень даного поняття [3]. Наведемо те, яке, на нашу думку, найточніше відображає сутність педагогічної технології, головною метою якої є навчання.

Педагогічна технологія – це науково обґрунтований за допомогою діагнозу і прогнозування варіант дидактичної системи заходів, яка діє на оптимальне проектування та конструювання навчального процесу і гарантує досягнення запланованих результатів навчання, виражених діями учнів [2].

Незважаючи на певну розбіжність в означеннях поняття «педагогічні технології», деякі характеристики є майже в кожному з них:

ü                концептуальність (кожній педагогічній технології має бути притаманна опора на певну наукову концепцію);

ü                системність  (у педагогічній технології мають простежуватися всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв’язок частин, цілісність);

ü                керованість (передбачається можливість діагностичного досягнення цілей, планування процесу навчання);

ü                ефективність [3].

Отже, на відміну від інновацій, які не обов’язково забезпечують позитивні зміни, педагогічні технології гарантують досягнення запланованих результатів навчання.

Таким чином, інноваційна технологія є одним з різновидів педагогічних технологій. Інноваційна технологія полягає у втіленні в освітню практику нової науково обґрунтованої системи заходів, оптимізує навчальний процес і забезпечує досягнення запланованих результатів навчання.

То ж чи не є використання педагогічних технологій тим ідеальним методом навчання, про який мріяв іще Коменський? На жаль, ні. Педтехнологія гарантує вирішення лише деяких завдань освіти, для яких, власне, вона і створювалася і ефективно працює лише в певному діапазоні умов.

Тим не менш, перехід до педагогічних технологій є прогресивною рисою сучасної освіти. Педагогічні технології є зв’язуючою ланкою між педагогічними ідеями та їх реалізацією, між теоретичними положеннями та їх практичним втіленням.

Однією з інноваційних педагогічних технологій, яка апробується на Сумщині, є освітня технологія «Екологія і розвиток» (автори технології – професор Л. В. Тарасов і доцент Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка Т. Б. Тарасова).

Технологія «Екологія і розвиток» охоплює весь цикл навчання в дванадцятирічній школі. Зміст і методи навчання у школі, що працює за даною технологією, передбачають формування молодого покоління, здатного успішно працювати у другій чверті ХХІ сторіччя, активно брати участь у розв’язанні суттєвих проблем сучасності. Основні цільові орієнтації технології певною мірою відображені вже в її назві. Вона ґрунтується на завданні підготовки випускників школи до зустрічі з реальним світом, що становить сукупність взаємопов’язаних процесів, які визначають його розвиток. Людина – не сторонній спостерігач, а активний учасник подій, що відбуваються у цьому світі. І як така вона повинна стати свідомим регулятором біосферних процесів. А звідси основна установка технології «Екологія і розвиток» - екологізація та планетаризація свідомості людини, причому як перше, так і друге розглядаються як головні сучасні етичні критерії, які повинні визначати ієрархію життєвих цінностей особистості.

З урахуванням поставлених завдань, навчальний матеріал фактично всіх предметів у технології «Екологія і розвиток» викладається в органічному зв'язку з реальною дійсністю, з життям. Особливу роль відіграють інтегровані навчальні предмети, кожен з яких відображає у взаємозв’язку різні сторони навколишньої реальності, сприяє формуванню у свідомості учнів цілісної картини світу.

Принциповою особливістю технології «Екологія і розвиток» є її підручники, що розробляються авторами технології.  Ці підручники відповідають двом основоположним принципам технології – принципу інтегративно-гуманітарного підходу та принципу розведення рівнів.

Принцип інтегративно-гуманітарного підходу вимагає такого подання навчального матеріалу, яке б формувало особистість, яка зацікавлено вивчає світ, сприймає його не відчужено, а емоційно. З позиції даного підходу підручники не є зібранням готових істин, вони не просто дають якусь інформацію, а створюють привід для роздумів, для народження тих чи інших питань і бажання знайти на них відповідь. Дитина та її батьки – перші читачі підручника; він написаний, перш за все, саме для них. Вчитель не керує читанням підручника, а, відштовхуючись від нього та використовуючи його, розробляє та реалізує в навчальному процесі власну систему уроків – з урахуванням навчального часу, особливостей регіону, контингенту учнів, їх індивідуальних особливостей, власних знань і досвіду. А також з урахуванням тієї обставини, що учні приходять на уроки вже як зацікавлені особистості, що збагачені тими роздумами, які ініціював підручник і які, можливо, вже обговорювалися вдома в сім'ї. В цих умовах, за задумом авторів технології, має відбуватися обмін думками, сумісний пошук істини, спільна продуктивна навчальна діяльність вчителя та учнів.

Ще один основоположний принцип технології «Екологія і розвиток» - принцип розведення рівнів. Маються на увазі рівень пропонування і рівень відтворення навчального матеріалу учнями. За традиційного викладання обидва ці рівні суміщені. В технології «Екологія і розвиток» рівень пропонування навчального матеріалу значно вищий за рівень відтворення. Рівень пропонованого навчального матеріалу високий і однаковий для всіх дітей, тоді як рівень відтворення має бути диференційованим і залежати від індивідуальних особливостей учня.

Важливим є те, що технологія «Екологія і розвиток», не будучи якоюсь особливою «сільською технологією», тим не менш значною мірою враховує особливості сільських шкіл, яких тільки в Сумській області налічується близько 500. Безпосереднє знайомство сільських школярів зі світом природи, з господарською діяльністю людей; малокомплектність класів, характерна для сільської школи, є сприятливими моментами для реалізації даної технології. Вона враховує також більш характерний для села дефіцит навчальної літератури, пропонуючи насичений інформацією підручник, цікавий не тільки учням, а й їх батькам. Технологією передбачений достатньо високий рівень навчання, що має сприяти піднесенню престижу сільської школи.

На думку авторів технології «Екологія і розвиток» цілком можливо, що саме випускникам сільських шкіл виявиться під силу розв’язати надзавдання нинішнього часу – перетворити людину, що руйнує природне середовище, у свідомого регулятора біосферних процесів [5].

Регіональний психолого-педагогічний експеримент з впровадження технології «Екологія і розвиток» розпочався у 2002 році і станом на 1 вересня 2005 року в ньому задіяні 15 загальноосвітніх шкіл.

Звичайно, ще рано підводити підсумки впровадження даної інноваційної технології, для цього необхідно пройти повний цикл навчання. Але попередні результати свідчать, що робота за інноваційною освітньою технологією «Екологія і розвиток» забезпечує здоровий інтелектуальний клімат у класі, надає пріорітет розвивальній функції навчання, обсяг засвоєння навчального матеріалу учнями значно ширший від державного стандарту, у них сформована мотивація навчання [1].

Наведений приклад свідчить про те, що використання інноваційних технологій навчання дійсно забезпечує покращення якості освітнього середовища.

Але як би детально не були розроблені науковцями основні моменти інноваційних педагогічних технологій, привнесені ззовні, вони не зможуть у повній мірі врахувати дійсний стан речей. Створені в кабінетах вчених, новації потребують значних видозмін, пристосування їх до даних конкретних умов і врешті-решт в тій чи іншій мірі виявляються неефективними. Необхідно визнати,  що  результати,  які  отримують  вчені, досить складно застосовувати  на  практиці.

Вважаємо, що інноваційні технології мають створюватися не лише як результат праці наукових працівників, але і як результат напрацювання, апробації та популяризації моделей реального досвіду вчителів-практиків, знайдених ними вдалих шляхів розв’язання тих чи інших завдань сучасної освіти.

І в цьому аспекті надзвичайно важливе значення має виявлення передового педагогічного   досвіду   вчителів,   його  наукова   та   організаційна   підтримка.

Передовий педагогічний досвід – це навчально-виховна чи організаційно-педагогічна діяльність, в процесі якої стабільні позитивні результати у розв’язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються застосуванням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання або інтеграції вже відомих форм, методів, прийомів і засобів [4].

Важливою ознакою при визначенні передового педагогічного досвіду є не лише висока результативність навчання та виховання, але й, у першу чергу, методи й засоби, що сприяли її досягненню. За рівнем творчої самостійності вчителя передовий педагогічний досвід поділяється на декілька видів.

Раціоналізаторський педагогічний досвід передбачає прогресивні творчі зміни, впровадження нових ідей, модернізацію методів і прийомів педагогічної діяльності, хоча в цілому базується на основі вже відомого досвіду.

Дослідницький педагогічний досвід вносить зміни до традиційного підходу, відрізняється від загальноприйнятого, є результатом тривалої науково-дослідної роботи, характеризується творчим пошуком.

Новаторський досвід відкриває нові педагогічні цінності, які раніше були невідомі педагогічній науці та практиці. Вивчення та узагальнення цього досвіду має важливе значення як для практичної діяльності вчителів, так і для розвитку педагогічної науки.

У той же час розмежувати ці різновиди педагогічного досвіду іноді досить складно, тому що, оволодівши відомими формами, методами, прийомами роботи вчитель не зупиняється на досягнутому. Знаходячи та використовуючи нові оригінальні форми та методи роботи чи ефективно поєднуючи старі, вчитель-майстер поступово стає справжнім новатором.

Спеціалістами Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, на основі представлених звітних документів та інформаційних матеріалів, було здійснено аналіз передового педагогічного досвіду вчителів області [4].

Ключовими проблемами, над якими працюють педагоги Сумщини є:

1. Форми та методи організації навчально-виховного процесу (30 чоловік).

2. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках (29 чоловік).

3. Психолого-педагогічні проблеми творчості (19 чоловік).

4. Диференціація та індивідуалізація навчального процесу (18 чоловік).

5. Фактори активізації розумової діяльності учнів (12 чоловік).

6. Педагогічні умови формування та розвитку особистості учня (9 чоловік).

Дієвими механізмами впровадження результатів передового педагогічного досвіду в освітню практику є публікації в фахових періодичних виданнях, виступи на регіональних семінарах, на науково-практичних конференціях, у засобах масової інформації, оформлення виставок, проведення на базі навчальних закладів семінарів, педагогічної практики.

Але шлях від передового педагогічного досвіду вчителів до створення інноваційної педагогічної технології дуже довгий і складний. Далеко не кожен учитель-новаторів зможе узагальнити власний педагогічний досвід, підвести під нього наукову основу, створити власну педагогічну технологію.

Особливо великі труднощі зустріне на цьому шляху вчитель сільської школи. З однієї сторони це – віддаленість від наукових центрів, недостатнє забезпечення сучасною педагогічною літературою та періодикою, з іншої –відсутність постійного спілкування з вчителями свого фаху, постійний брак вільного часу, адже в сільській школі, як правило, працює лише один вчитель даної спеціальності, та ще й викладає він часто декілька предметів.

Відродження українського села – одне з пріоритетних державних завдань. У його вирішенні важливу роль має відігравати освіта, істотне підвищення рівня навчання в сільських школах, піднесення їх престижності, перетворення в інтелектуальні центри на селі. Але це стане можливим лише за умов активного педагогічного пошуку саме сільських вчителів. Вважаємо, що вчителі мають не лише шукати шляхи реалізації педагогічних ідей науковців, але й генерувати власні ідеї, не лише переймати педагогічний досвід, але й узагальнювати та систематизувати власний.

Для цього необхідне напрацювання механізмів наукового керівництва експериментальною роботою вчителів, забезпечення тісної співпраці педагогів-практиків з науковими установами. Хоча, як правило, педагоги-новатори мають схильність до наукової роботи [4], вона поки що не забезпечена організаційно. внаслідок недооцінки її ролі в проведенні освітянських реформ. Загалом, організація інноваційної діяльності педагогів вимагає нормативного підкріплення (штатні одиниці, фінансування, нормативна база експериментальної та науково-дослідницької роботи, яка має проводитися в закладах освіти).

Таким чином, вважаємо, що модернізація освіти має здійснюватися шляхом впровадження інноваційних технологій, які гарантують досягнення запланованих результатів освіти; до створення цих технологій доцільно залучати вчителів-практиків; для підтримки наукової діяльності цих педагогів необхідне створення нормативної бази експериментальної та науково-дослідницької роботи, яка має проводитися в закладах освіти.

Література

1. Клюшниченко Г. В. Інноваційна освітня модель «Екологія та розвиток»: аналіз теорії та перспективи впровадження// Педагогічна Сумщина. – 2004. - №1. – С.31-34

2. Максимов О. С. Педагогічна технологія: історико-методологічний аналіз // Біологія і хімія в шк. – 2001. – №1. – С. 7-12.

3. Момот Л. Л. Творчо-розвивальні технології та їх реалізація в середній школі // Біологія і хімія в шк. – 2003. – №1. – С. 7-8.

4. Панченко С. М. Передовий педагогічний досвід Сумщини: досягнення та проблеми // Педагогічна Сумщина. – 2003. - №1. – С.20-22.

5. Пшенична Л. В., Тарасов Л. В. На допомогу сільській школі: інноваційна освітня технологія «Екологія та розвиток» // Педагогічна Сумщина. –  2005. - №3. – С. 11-14.

6. Сударєва Г. Ф. Системний підхід до організації навчально-виховного процесу у школі // Педагогічна Сумщина. –  2000. - №1. – С. 21-24.